Лето этого года отмечено принятием ряда законодательных, нормативных документов, имеющих непосредственное отношение к практической экспертной деятельности. В частности, Президент Украины Виктор Ющенко подписал принятый 6 июля 2005 года Верховной Радой Закон Украины “О внесении изменений в Закон Украины “О развитии автомобильной промышленности Украины”. Закон вступает в силу со дня его опубликования.

Законом изымаются критерии, в соответствии с которыми определяется происхождение автомобилей, мотоциклов, комплектующих изделий и запасных частей, а также отменяются налоговые льготы для предприятий, которые изготовляют автомобили из импортных комплектующих.

Текст указанного Закона мы приводим ниже. В августе 2005 года утверждено новое Положение об экспертно-квалификационных комиссиях и аттестации судебных экспертов, текст которого мы приводим ниже. Из наиболее важных моментов данного Положения обращаем внимание на необходимость сдачи внештатными судебными экспертами НИИ судебных экспертиз квалификационных экзаменов в Центральной экспертно-квалификационной комиссии (раннее экзамены сдавались в экспертно-квалификационной комиссии соответствующего НИИСЭ). Полный текст указанного нормативного документа мы также приводим в разделе “Документы”. При этом, мы подчеркнули те позиции Положения, которые на наш взгляд представляют особый интерес для судебных экспертов, работающих на предпринимательских основах.

І. Внести до Закону України “Про розвиток автомобільної промисловості України” (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 26, ст. 360) такі зміни:

1.Пункти 7 і 8 статті 1 викласти в такій редакції:
7) підприємство з виробництва автомобілів та мотоциклів (моторолерів), а також супутніх комплектуючих виробів і запасних частин до них – юридична особа – резидент України, що виготовляє автомобілі, мотоцикли та супутні комплектуючі вироби і запасні частини до них та реалізує програму створення виробничих потужностей і робочих місць;
8) програма створення виробничих потужностей і робочих місць – затверджена Кабінетом Міністрів України програма будівництва, реконструкції, технічного обладнання та/або переобладнання виробничих потужностей, створення та/або модернізації об’єктів виробництва, а також реалізації плану створення (завантаження) робочих місць, яка здійснюється для виробництва автомобілів, мотоциклів, а також супутніх комплектуючих виробів і запасних частин до них”.

2. Статтю 4 викласти в такій редакції:
“Стаття 4. Визначення походження
1. Протягом трьох років, що настають за роком вступу України до Світової організації торгівлі, для визначення походження використовуються правила підпараграфів “а” – “с” статті 2 “Принципи застосування під час перехідного періоду” частини II Угоди про правила визначення походження у рамках ГАТТ “Принципи застосування правил визначення походження” з урахуванням того, що критерії операцій з виробництва автомобілів та мотоциклів (моторолерів) передбачають:
а) виготовлення кузова (кабіни) з окремих елементів, деталей або вузлів методом нероз’ємного з’єднання (що не передбачає можливості їх подальшого роз’єднання без втрати якісних чи цінових характеристик окремих елементів);
6) фарбування кузова (кабіни) автомобіля чи мотоцикла (моторолера);
в) складання з окремих елементів (крім внутрішнього оздоблення) автомобіля чи мотоцикла (моторолера);
г) проведення тюнингу за замовленням покупця. Під тюнингом розуміються роботи, які поліпшують внутрішні або зовнішні показники автомобіля чи мотоцикла (моторолера).
Місцем тюнингових робіт вважається місце розташування (місцезнаходження) особи, що їх проводить.

2. Після закінчення перехідного періоду, визначеного в частині першій цієї статті, застосовуються правила походження, встановлені підпараграфами “а” і “с” статті 3 “Принципи застосування після перехідного періоду” Угоди про правила визначення походження у рамках ГАТТ “Принципи застосування правил визначення походження”.

3. Пункт “в” частини другої статті 5 викласти в такій редакції: “в) переліку об’єктів і потужностей для виробництва автомобілів, мотоциклів, а також супутніх комплектуючих виробів і запасних частин до них з визначенням термінів введення таких об’єктів і потужностей в експлуатацію, досягнення на них проектних обсягів виробництва”.

4. Підпункт 2 пункту 3 статті 7 “Прикінцеві положення” виключити. II. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України	Віктор ЮЩЕНКО
6 липня 2005 року

---

Відповідно до статей 16, 17 Закону України “Про судову експертизу” та з метою посилення контролю за якістю підготовки та атестації судових експертів з числа фахівців науково-дослідних інститутів судових експертиз і фахівців, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, що додається.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Мін’юсту України від 15.07.97 № 285/7-А “Про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів”, зареєстрований в Мін’юсті 04.08.97 за № 283/2087 (із змінами і доповненнями).

3. Начальнику управління експертного забезпечення правосуддя (Головченко Л.М.) подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03.10.92 № 493 “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” (із змінами і доповненнями).

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра юстиції України І.І. Ємельянову.

---

Відповідно до статей 10, 16, 17 та 21 Закону України “Про судову експертизу” це Положення визначає:

– функції, порядок організації і діяльності Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України (далі – ЦЕКК);
– функції, порядок організації і діяльності експертно-кваліфікаційних комісій, які діють у науково-дослідних установах судових експертиз Міністерства юстиції України (далі – ЕКК);
– порядок проведення атестації судових експертів ЦЕКК та ЕКК;
– функції, порядок організації роботи комісії про дисциплінарну відповідальність судового експерта;
– порядок та умови проходження навчання та стажування фахівців, які мають намір отримати або підтвердити кваліфікацію судового експерта.

1. Основні функції та порядок організації ЦЕКК

1.1. Основними функціями ЦЕКК є:
– визначення порядку та умов проходження підготовки фахівців, що мають намір отримати або підтвердити кваліфікацію судового експерта;
– проведення атестації з метою присвоєння (підтвердження) кваліфікації судового експерта фахівцям, які не є працівниками державних спеціалізованих установ;
– розгляд питань дисциплінарної відповідальності судових експертів, що не є працівниками державних спеціалізованих установ.

1.2. ЦЕКК виступає як апеляційна комісія з розгляду скарг фахівців науково-дослідних установ судових експертиз на рішення експертно-кваліфікаційних комісій установ.

1.3. ЦЕКК має свій бланк і печатку.

1.4. ЦЕКК складається з постійного та змінного складів членів комісії.

1.5. До постійного складу ЦЕКК входять голова, заступники голови, два представники Міністерства юстиції України (далі – Мін’юст України), фахівець з процесуальних питань судової експертизи, секретар. Постійний склад ЦЕКК затверджується наказом Мін’юсту України.

1.6. До змінного складу ЦЕКК входять висококваліфіковані фахівці науково-дослідних установ судових експертиз, які мають кваліфікацію судового експерта і стаж практичної роботи не менше п’яти років з тих експертних спеціальностей, з яких комісія присвоює (підтверджує) кваліфікацію судового експерта. До участі в засіданні ЦЕКК запрошуються не менше двох фахівців з тієї експертної спеціальності, з якої комісія присвоює (підтверджує) кваліфікацію судового експерта. Змінний склад затверджується за поданням секретаря головою ЦЕКК.

1.7. До участі в засіданні ЦЕКК можуть запрошуватись фахівці наукових установ і навчальних закладів інших органів державної влади, громадських об’єднань (за їх згодою).

1.8. Строк повноважень членів ЦЕКК становить 5 років. Заміна члена ЦЕКК, якщо він не може виконувати своїх обов’язків або з інших підстав здійснюється на загальних засадах.

2. Повноваження і порядок роботи ЦЕКК

2.1. ЦЕКК відповідно до покладених на неї завдань.

2.2. Розглядає програми навчання (стажування), за якими здійснюється підготовка фахівців, що мають намір отримати (підтвердити) кваліфікацію судового експерта, та подає на затвердження голові ЦЕКК.

2.3. Розглядає питання про присвоєння (підтвердження) кваліфікації судового експерта за заявами фахівців, які не є працівниками державних спеціалізованих установ та самостійно або у складі юридичної особи мають намір на професійній основі здійснювати судово-експертну діяльність.

2.4. До заяви додаються:
а) копія диплома про відповідну вищу освіту не нижче освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст”;
б) витяг з трудової книжки;
в) довідка про проходження навчання (стажування) з відповідного виду судової експертизи та експертної спеціальності;
г) реферати з процесуальних та спеціальних питань (у разі присвоєння кваліфікації судового експерта);
ґ) проекти (копії) трьох – п’яти висновків з експертних спеціальностей відповідних видів експертиз;
д) рецензії на реферати, проекти (копії) висновків, складених експертами, що не брали участі в навчанні (стажуванні).

2.5. ЦЕКК розглядає подані документи та допускає експерта або відмовляє йому в допуску до атестації.

2.6. Приймає кваліфікаційний іспит.

2.7. Залежно від рівня професійних знань та за наслідками іспиту і розгляду відповідних матеріалів ЦЕКК приймає одне з таких рішень:
– про присвоєння кваліфікації судового експерта;
– про підтвердження раніше присвоєної кваліфікації судового експерта;
– про відмову в присвоєнні (підтвердженні) кваліфікації судового експерта;
– вирішує питання про можливість складання повторного кваліфікаційного іспиту в ЦЕКК.

2.8. Якщо ЦЕКК прийняла рішення про відмову в присвоєнні (підтвердженні) кваліфікації судового експерта, фахівець має право через 6 місяців у загальному порядку знову подати документи для повторної перевірки його знань та присвоєння (підтвердження) кваліфікації судового експерта.

2.9. ЦЕКК також може розглядати рецензії на висновки судових експертів, складені фахівцями науково-дослідних установ судових експертиз. У разі виявлення порушень з боку експерта при складані висновку ЦЕКК має право рекомендувати керівникам науково-дослідних установ судових експертиз та Мін’юсту України вжити відповідних заходів або прийняти відповідне рішення.

2.10. Організаційне забезпечення діяльності ЦЕКК здійснює секретар комісії. Про час проведення засідання ЦЕКК зацікавлені особи повідомляються установою, яка проводила підготовку фахівця не пізніше як за 7 днів.

1. Основні функції та порядок організації ЕКК

1.1. Основними завданнями ЕКК є:
– визначення рівня професійної підготовки фахівців, які працюють у штаті науково-дослідних установ судових експертиз Мін’юсту України шляхом їх атестації з метою присвоєння (підтвердження) кваліфікації та/або кваліфікаційного класу судового експерта;
– розгляд питань дисциплінарної відповідальності судових експертів, які працюють у штаті науково-дослідних установ судових експертиз.

1.2. Висококваліфіковані судові експерти, які мають стаж роботи в державних спеціалізованих експертних установах або у певних галузях знань не менше 10 років та в даний час працюють в інших установах, підприємствах, організаціях або перебувають на пенсії та на підставі цивільно-правових угод працюють в науково-дослідних установах судових експертиз Мін’юсту України, можуть бути атестованими за спеціальностями з криміналістичних видів експертиз. Атестація цих осіб здійснюється в порядку, передбаченому для фахівців, які працюють у штаті науково-дослідних установ судових експертиз.

1.3. Усі інші фахівці, які залучаються до проведення інших (не криміналістичних) видів експертиз на умовах цивільно-правових угод проходять атестацію в ЦЕКК у порядку, передбаченому розділом 2 цього Положення.

1.4. ЕКК діють у науково-дослідних установах судових експертиз Мін’юсту України. Перелік установ, у яких діють ЕКК, визначено в додатку 1.

1.5. Порядок присвоєння (підтвердження) кваліфікації та кваліфікаційного класу судового експерта визначається цим Положенням та Положенням про кваліфікаційні класи судових експертів з числа працівників науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, затвердженим наказом Мін’юсту України від 30.11.95 № 360/6, зареєстрованим в Мін’юсті України 04.12.95 за № 431/967.

1.6. ЕКК діють у складі: керівника установи або його заступника, керівників структурних підрозділів та найбільш досвідчених фахівців, які мають кваліфікацію судового експерта і стаж наукової та практичної роботи за спеціальністю не менше 5 років, фахівців із процесуальних питань судової експертизи та секретаря комісії.

1.7. Склад ЕКК формується з постійних і змінних членів комісії. Постійними членами комісії є голова, його заступник, секретар комісії та фахівці з процесуальних питань судової експертизи. Постійний склад ЕКК затверджується головою ЦЕКК.

1.8. До змінного складу комісії, який формується і затверджується головою ЕКК, входять не менше двох фахівців з тих експертних спеціальностей, з яких комісія присвоює кваліфікацію або кваліфікаційний клас судового експерта. До складу комісії можуть входити представники Мін’юсту України, фахівці інших науково-дослідних установ судових експертиз Мін’юсту України, а також наукових установ і навчальних закладів, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

1.9. Строк повноважень членів ЕКК становить 5 років. Заміна члена ЕКК, якщо він не може виконувати своїх обов’язків з поважних причин, здійснюється на загальних засадах.

1.10. Підготовка матеріалів для розгляду комісією, а також ведення діловодства покладається на секретаря кваліфікаційної комісії.

2. Повноваження і порядок роботи ЕКК

2.1. ЕКК відповідно до покладених на неї завдань:

2.2. Розглядає подання, складене безпосереднім керівником експерта на фахівця, який підлягає атестації, та документи, що додаються (характеристика, копія диплома про відповідну вищу освіту, витяг з трудової книжки).

2.3. Організовує попереднє рецензування поданих рефератів та проектів висновків експертів.

2.4. Допускає експерта або відмовляє йому в допуску до атестації.

2.5. Приймає кваліфікаційний іспит.

2.6. За наслідками іспиту та розгляду відповідних документів у залежності від рівня професійних знань, стажу роботи і досвіду експерта ЕКК приймає одне з таких рішень: – про присвоєння кваліфікації судового експерта; – про присвоєння або підвищення кваліфікаційного класу; – про підтвердження раніше присвоєної кваліфікації судового експерта; – про відмову в присвоєнні (підтвердженні) кваліфікації судового експерта.

2.7. Порушує дисциплінарне провадження для розгляду питань дисциплінарної відповідальності судових експертів, які є штатними працівниками науково-дослідних установ судових експертиз. Склад дисциплінарної комісії затверджується головою ЕКК.

2.8. Підготовка засідання ЕКК забезпечується головою, його заступником та секретарем. Про час і місце проведення засідання комісії зацікавлені особи повідомляються не пізніше як за 7 днів.

2.9. Матеріально-технічне, фінансове та інформаційне забезпечення діяльності ЕКК покладається на установи, у яких працюють комісії.

2.10. ЕКК користується штампом і печаткою установи, у якій вона діє.

1. Вимоги до фахівців, що підлягають атестації

1.1. Для присвоєння (підтвердження) кваліфікації судового експерта та кваліфікаційного класу фахівці державних спеціалізованих установ повинні мати вищу освіту не нижче освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст”, пройти відповідну підготовку в галузі судової експертизи, знати чинне законодавство України та інші нормативні акти, які регулюють порядок призначення і проведення судових експертиз.

1.2. Для присвоєння (підтвердження) кваліфікації судового експерта фахівці, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, повинні мати відповідну вищу освіту не нижче освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст”, володіти правовими основами судової експертизи та пройти навчання (стажування) в науково-дослідних установах судових експертиз Мін`юсту України з відповідної експертної спеціальності, як правило, за зонами обслуговування, визначеними в додатку 2.

1.3. У разі потреби можуть проводитись виїзні засідання ЦЕКК, організація яких здійснюється на базі науково-дослідних установ судових експертиз Мін’юсту, за зонами обслуговування.

1.4. Навчання (стажування) фахівців, які не є працівниками науково-дослідних установ судових експертиз, здійснюється за програмами підготовки судових експертів з відповідних експертних спеціальностей, що затверджуються головою ЦЕКК.

1.5. У разі проходження підготовки з метою присвоєння кваліфікації судового експерта термін навчання фахівця визначається в залежності від експертної спеціальності певного виду судової експертизи, рівня базової підготовки, досвіду роботи у відповідній галузі знань і, як правило, установлюється у межах від 1 до 6 місяців.

1.6. У разі підтвердження кваліфікації судового експерта термін стажування в залежності від експертної спеціальності певного виду судової експертизи встановлюється від 2 тижнів до 3 місяців.

1.7. Фахівці, які не є працівниками науково-дослідних установ судових експертиз і мають намір отримати (підтвердити) кваліфікацію судового експерта, за проходження навчання (стажування) уносять плату до науково-дослідних установ судових експертиз Мін’юсту, розмір якої визначається, виходячи з фактичних затрат на підготовку фахівця:
– кількості затрачених учбових годин на проведення лекційних, практичних занять та складання рецензій на реферати та проекти висновків;
– витрат, пов’язаних з участю запрошених членів комісії (змінного складу) у засіданні ЦЕКК.

1.8. Розмір оплати за проведення занять та складання рецензій визначається відповідно до додатка 15 наказу Міністерства освіти і науки України від 29.03.2001 № 161 “Про затвердження розмірів посадових окладів (ставок заробітної плати) працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2001 за № 303/5494.

1.9. Розмір оплати за участь членів комісії (змінного складу) у засіданні ЦЕКК визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.99 № 663 “Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон”.

2.Складання кваліфікаційного іспиту

2.1. Фахівці складають письмовий (реферат та проекти висновків експерта) та усний (співбесіда) кваліфікаційний іспит.

2.2. На засіданні комісії до початку розгляду заяви (подання) особа, яка подала заяву (подання), має право заявити відвід члену ЦЕКК або ЕКК, якщо вона вважає, що член комісії зацікавлений в результатах розгляду чи має сумнів у його об’єктивності з інших причин.

2.3. Питання про заявлений відвід вирішується іншими членами комісії без участі члена, якому заявлено відвід, відкритим голосуванням більшістю голосів. У разі рівності голосів член комісії вважається відведеним.

2.4. Засідання комісій проводяться в міру потреби. Термін розгляду заяв або подання не повинен перевищувати 30 днів з дня надходження до комісії. Члени ЦЕКК і ЕКК на час роботи в комісії звільняються від виконання інших службових обов’язків.

2.5. Засідання ЦЕКК або ЕКК є правомочним, якщо в ньому беруть участь не менше 2/3 її постійного складу та не менше двох фахівців тієї спеціальності (того класу), з якої комісія проводить атестацію щодо присвоєння кваліфікації (кваліфікаційного класу судового експерта). Про результати атестації фахівцю, який склав іспит, повідомляється не пізніше як за 10 днів.

2.6. Рішення комісії приймається простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів ЦЕКК або ЕКК і оформлюється протоколом, який підписується головуючим і присутніми членами комісії, згідно з додатком 3. При розбіжності думок члени комісії, які не згодні з рішенням, записаним у протоколі, підписують протокол із позначкою “З особливим поглядом” і оформлюють письмово свої мотивування.

2.7. Кваліфікація судового експерта фахівцям науково-дослідних установ судових експертиз присвоюється згідно з Переліком основних видів судових експертиз і експертних спеціальностей, визначених у додатку 4.

2.8. Кваліфікація судового експерта фахівцям, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, присвоюється згідно з Переліком основних видів судових експертиз і експертних спеціальностей, визначених у додатку 5.

2.9. Результати атестації щодо присвоєння кваліфікаційного класу судового експерта заносяться до атестаційного листа, що підписується головуючим на засіданні ЕКК, секретарем та членами комісії, які брали участь у засіданні, згідно з додатком 6, і повідомляються працівнику, який атестувався, одразу після її проведення.

3.Порядок видачі Свідоцтва про присвоєння (підтвердження) кваліфікації судового експерта

3.1. У разі прийняття комісією рішення про присвоєння або підтвердження кваліфікації судового експерта фахівцю видається Свідоцтво про присвоєння (підтвердження) кваліфікації судового експерта (далі – Свідоцтво) згідно з додатком 7 або доповнення до Свідоцтва згідно з додатком 8 чи робиться відмітка в Свідоцтві про продовження терміну його дії. Свідоцтво підписується головою комісії і секретарем, засвідчується відбитком печатки ЦЕКК або печатки відповідної науково-дослідної установи судових експертиз та реєструється в журналі, який ведеться секретарем комісії.

3.2. Фахівці, яким присвоєна (підтверджена) кваліфікація судового експерта, уносяться до державного Реєстру атестованих судових експертів згідно з чинним законодавством.

3.3. Свідоцтво дійсне протягом п’яти років для працівників установ за наявності посвідчення співробітника відповідної установи і три роки – для фахівців, що не є працівниками державних спеціалізованих установ.

3.4. Термін дії Свідоцтва продовжується після підтвердження експертом своєї кваліфікації, про що робиться відповідна відмітка у Свідоцтві. Строк дії Свідоцтва продовжується на п’ять і три роки відповідно.

3.5. Фахівцю, який має кваліфікацію судового експерта і одержав необхідну підготовку для проведення іншого виду судової експертизи або з іншої експертної спеціальності, рішенням відповідної ЦЕКК або ЕКК може бути додатково надане право проведення такого виду експертиз або за такою експертною спеціальністю. У такому разі згідно з рішенням комісії до Свідоцтва долучається доповнення.

3.6. Позбавлення кваліфікації судового експерта може мати місце внаслідок скоєння судовим експертом грубого порушення, що призвело до втрати довір’я до нього, чи декількох порушень, які мають системний характер, а також через визнання його не відповідним займаній посаді або в разі засудження судового експерта чи визнання судом цієї особи недієздатною.

3.7. Рішення про позбавлення кваліфікації судового експерта приймають ЦЕКК та ЕКК відповідно до своїх повноважень.

3.8. Після позбавлення кваліфікації судового експерта Свідоцтво вилучається ЦЕКК або ЕКК. Вилучені свідоцтва знищуються, про що складається акт за підписом голови і секретаря та робиться відмітка в журналі.

3.9. Свідоцтво вважається недійсним, а кваліфікація судового експерта втраченою після закінчення строку дії свідоцтва, якщо він не продовжений.

3.10. Особи, що втратили кваліфікацію судового експерта, виключаються із державного Реєстру атестованих судових експертів.

1.Повноваження дисциплінарних комісій

1.1. Відповідно до статті 14 Закону України “Про судову експертизу” судовий експерт за порушення вимог цього Закону, інших актів законодавства України, що регламентують судово-експертну діяльність, та з інших підстав може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

1.2. Дисциплінарні комісії створюються для розгляду конкретних справ щодо відповідальності судових експертів і діють при ЦЕКК або ЕКК (далі – ДК ЦЕКК та ДК ЕКК).

1.3. Склад дисциплінарних комісій затверджується відповідно головою ЦЕКК та головою ЕКК.

1.4. Відповідно до своїх повноважень ДК ЦЕКК:
– розглядає дисциплінарні провадження щодо атестованих судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ;
– розглядає скарги експертів науково-дослідних інститутів судових експертиз на рішення ДК ЕКК;

1.5. Порядок призначення дисциплінарного провадження і розгляд дисциплінарних справ щодо судових експертів, атестованих ЦЕКК Мін’юсту України визначається Положенням про призначення дисциплінарного провадження і розгляд дисциплінарних справ щодо судових експертів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.08.2004 № 94/5, зареєстрованим у Мін’юсті України 31.08.2004 за № 1077/9676.

1.6 Скарги експертів на рішення ДК ЕКК розглядаються ДК ЦЕКК за участю особи, яка подала скаргу, і представника комісії, рішення якої оскаржується.

1.7.За результатами розгляду ДК ЦЕКК приймає одне з таких рішень:
– про залишення рішення ДК ЕКК без змін, а скарги – без задоволення;
– про скасування рішення ДК ЕКК і про присвоєння кваліфікації судового експерта.

1.8. Скарги на рішення ДК ЕКК розглядаються ДК ЦЕКК у місячний термін. При розгляді скарг рішення ДК ЦЕКК є ухвальним.

2. Розгляд дисциплінарних проваджень ДК ЕКК

2.1. Відповідно до своїх повноважень ДК ЕКК розглядає дисциплінарні провадження щодо атестованих судових експертів, які працюють у штаті відповідної експертної установи.

2.2. Підставами призначення дисциплінарного провадження ДК ЕКК можуть бути:
– подання голови ЦЕКК, Мін’юсту України та його органів на місцях чи повідомлення керівників або заступників керівників державних органів, інших організацій або громадян;
– подання голови ЕКК;
– повідомлення в засобах масової інформації.

2.3. Дисциплінарне провадження ДК ЕКК включає:
– перевірку даних про дисциплінарний проступок судового експерта;
– порушення дисциплінарного провадження;
– розгляд дисциплінарної справи.

2.4. За результатами розгляду рішенням ДК ЕКК до судового експерта можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення:
– попередження;
– проходження додаткового стажування та повторної атестації;
– анулювання свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта;
– пониження кваліфікаційного класу судового експерта;
– позбавлення кваліфікаційного класу.

2.5. У разі прийняття рішення ДК ЕКК про проходження експертом додаткового стажування та повторної атестації дія Свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта на час проходження стажування та складання іспиту призупиняється.

2.6. У разі прийняття рішення ДК ЕКК щодо анулювання Свідоцтва Свідоцтво вилучається у судового експерта і передається до ДК ЕКК для знищення.

2.7. Особи, позбавлені кваліфікації судового експерта, виключаються з державного Реєстру атестованих судових експертів.

2.8. Рішення ДК ЕКК про притягнення до дисциплінарної відповідальності може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Начальник управління експертного забезпечення правосуддя

Л.М. Головченко

---

Перелік науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України, у яких діють ЕКК.

1. Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз 49000, м. Дніпропетровськ, Набережна Леніна, 17, офіс 361, тел. (056) 726-54-00; факс 791-17-56

2. Донецький науково-дослідний інститут судових експертиз 83102, м. Донецьк, вул. Ливенка, 4, тел. (0622) 90-14-18; факс 335-90-59

3. Київський науково-дослідний інститут судових експертиз 01025, м. Київ, вул. В.Житомирська, 19, тел. (044) 206-46-41; факс 206-46-49

4. Кримський науково-дослідний інститут судових експертиз 95001, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Чехова, 55-а, тел. (0652) 27-55-78; факс 61-06-96

5. Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз 79008, м. Львів, пл. Соборна, 7, тел. (0322) 72-94-89; факс 72-66-68

6. Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз 65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 21, тел. (0482) 22-44-66; факс 22-52-59

7. Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз 61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8-а, тел. (057) 372-12-33; факс 372-20-01

8. Науково-дослідний центр судової експертизи з питань інтелектуальної власності 01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 28/2, тел. (044) 592-66-39

Начальник управління експертного забезпечення правосуддя

Л.М. Головченко

---

Перелік зон обслуговування науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції України, які проводять підготовку експертів

1. Дніпропетровська і Запорізька області – Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз

2. Донецька і Луганська області – Донецький науково-дослідний інститут судових експертиз

3. м. Київ, Вінницька, Житомирська, Київська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська і Чернігівська області – Київський науково-дослідний інститут судових експертиз

4. Автономна Республіка Крим – Кримський науково-дослідний інститут судових експертиз

5. Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська і Чернівецька області – Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз

6. Кіровоградська, Миколаївська, Одеська і Херсонська області – Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз

7. Полтавська, Сумська, Харківська області та м. Севастополь – Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз

Начальник управління експертного забезпечення правосуддя

Л.М. Головченко

---

Страница 2>