Важнейшей частью деятельности судебного эксперта является его участие в судебном заседании. При этом эксперту приходится отвечать на вопросы, давать пояснения участникам гражданского (уголовного) процесса, которые, в свою очередь, имеют достаточно времени, чтобы подготовить вопросы к эксперту. Эксперту же приходится отвечать на подготовленные вопросы “с лёта”, как правило, не располагая достаточным временем для подготовки ответа. Понятно, что чем выше уровень профессионального мастерства эксперта, тем ему легче давать пояснения по поводу выполненной им экспертизы. Но практика подсказывает, что иногда отдельные участники процесса, руководствуясь личными интересами, пытаются нивелировать не устраивающее их заключение эксперта, прибегая к различным уловкам и ухищрениям во время выступления эксперта в суде.

Мы надеемся, что статья кандидата юридических наук, ведущего научного сотрудника Донецкого НИИ судебных экспертиз А.М. Моисеева поможет экспертам отстоять справедливость в делах с их участием и обогатит их личный и профессиональный опыт.

Вторая статья в этом же контексте имеет направленность на недопущение экспертами ошибок при проведении автотовароведческих экспертиз, исследований и оценок дорожных транспортных средств. Анализу экспертных ошибок мы будем отводить место и в последующих выпусках “БА”. А в этом выпуске – статья заведующего лабораторией судебных товароведческих исследований и исследований объектов интеллектуальной собственности Харьковского НИИСЭ О.А. Михальского.

У перебігу судово-експертної діяльності експерт взаємодіє з іншими суб’єктами кримінального (господарського, цивільного, адміністративного) судочинства. Відповідно до процесуального законодавства, така взаємодія носить формалізований характер, відбувається за формою письмовою (шляхом обміну процесуальними документами), чи за усною (при дачі експертом роз’яснень та доповнень в суді, при обов’язковій протокольній фіксації). Її змістом є обмін інформацією, яка має значення для вирішення справи. Тому взаємодію судового експерта з іншими суб’єктами судочинства можна позначити терміном “комунікація”, яка визначається змістовними та рольовими ознаками учасників.

Взаємодія судового експерта з іншими суб’єктами судочинства, в тому числі й у формі комунікації, розглядалася багатьма вченими (Аверьянова Т.В., Ароцкер Л.Ю., Белкін Р.С., Салтевський М.В., Сегай М.Я., Шепітько В.Ю., Щербаковський М.Г. та ін.). Однак, до сьогодні не розроблені практичні рекомендації судовим експертам з формування висловлень під час відповідей на запитання в судовому засіданні. Аналіз експертної практики Донецького науково- дослідного інституту судових експертиз МЮ України показує, що повідомлення, які надходять від експерта, можуть по-різному тлумачитися учасниками судочинства, особливо якщо деякі із них
вдаються до протидії судовому розгляду справи. Тому важливим завданням стає вироблення рекомендацій з формування та ефективного застосування повідомлень, які надає експерт за письмовою формою при складанні тексту висновку експерта, чи за усною формою, коли він надає роз’яснень та доповнень у судовому засіданні.

Предмет комунікації експерта з суб’єктами судочинства під час судового розгляду справи обмежений змістом ст. 12 ЗУ “Про судову експертизу”, а також ст. 198 ЦПК України, ст. 210 КПК України та визначається як отримання від нього органом дізнання, слідчим, прокурором, суддею, судом роз’яснень та доповнень щодо даного ним висновку.

Вивчення особливостей комунікації судового експерта з іншими суб’єктами судочинства ми проводили на прикладах усних роз’яснень та доповнень експертами – автотехніками та транспортними трасологами – своїх висновків у судовому засіданні з цивільних справ. Дослідження відбувалось шляхом опитування судових експертів після того, як вони викликались до суду та відповідали на запитання сторін. Особлива увага нами приділялась випадкам, коли одна із сторін виявляла “нещирість”, намагаючись спростувати результати експертизи шляхом компрометації судового експерта під час дачі ним роз’яснень та доповнень, й тим самим перешкодити вірному вирішенню справи чи навмисно призвести до її затягування.

Із масиву отриманої в результаті опитування судових експертів інформації ми виокремлювали приклади, коли запитання надавала експерту сторона, якщо її не влаштовували результати експертизи. За нашими спостереженнями, головною ознакою “нещирості” сторони, при дачі судовим експертом роз’яснень, можна назвати неконкретність запитань, які нею надаються експерту. Ми вважаємо, що в таких випадках експерту своєю відповіддю слід демонструвати перед судом впевненість у достовірності та обґрунтованості наданого ним висновку.

З цього приводу можна навести спостереження, якщо сторона в суді дійсно намагається переконатися в обґрунтованості результатів експертизи, то, як правило, запитання надається за конкретною формою, як наприклад у зверненні до експерта – транспортного трасолога: “Як відстань 2,9 м до краю проїзної частини визначає координати точки зіткнення транспортних засобів?”. Тоді судовий експерт прямо відповідає, що ця відстань плюс габарити автомобіля вказують на точку зіткнення транспортних засобів. У випадку, коли “нещира” сторона намагається протидіяти судовому розгляду справи, запитання набуває неконкретної форми. Наприклад: “Чи всі дані схеми місця ДТП були врахованими при встановленні координат точки зіткненні?”. На таке запитання судовий експерт, звичайно, відповість, що не всі дані, які відмічені на схемі місця ДТП були врахованими для визначення місця зіткнення транспортних засобів, а тільки суттєві та ті, що не протирічать результатам проведених досліджень. Далі йде низка запитань від “нещирої” сторони: “Чим вимірювались розмірні характеристики на місці події? … З якою точністю? … Яка була відстань до краю проїзної частини? … Чи гарантує експерт точність цього вимірювання? … Якщо помилка вимірювання складає 0,1 м, то як це вплине на встановлення точки зіткнення? … і т. п.”. Із цього прикладу можна бачити, якщо роз’яснення судового експерта виходять за межі даного ним висновку та набувають неконкретного характеру, то це призводить до затягування судового процесу шляхом створення умов до тривалого обговорення другорядних питань.

З метою втягнути судового експерта в безплідну дискусію, “нещирою” стороною часто задаються запитання про методичне забезпечення проведеного експертного дослідження. За нашими спостереженнями, в такому разі запитання можуть формулюватися так: “Які методи ви використовували при виконанні досліджень, яке устаткування та обладнання при цьому застосовувалось та за якими методиками; де вони опубліковані?”. Можна бачити, що скритою метою цих запитань, якщо їх надає “нещира” сторона, є продемонструвати перед судом використання експертом негідних методик (які не занесені до державного реєстру експертних методик, засоби вимірювання не пройшли державної повірки, лабораторне обладнання застаріле і т. ін.). Ми рекомендуємо судовому експерту брати до уваги, що він вправі обирати методики за своїм розсудом. Якщо він працює в державній судово-експертній установі (далі – СЕУ), то питання повірки приладів та обладнання там вирішується обов’язковим порядком. На даний час не існує державного переліку експертних методик, який би повною мірою охоплював усі експертні завдання. Тому питання про джерело опублікування методики не є коректним. Перелік методів, методик та прийомів, які використовував судовий експерт при проведенні експертизи, може бути дуже осяжним. Із цих міркувань можна висловити рекомендацію, що при дачі роз’яснень судовим експертом у суді, йому ні в якому разі не слід вдаватися до красномовних пояснень щодо переваг тих чи тих методик та виходити за межі предмета проведеного дослідження. Доречним у такому випадку буде клопотати перед судом про конкретизацію запитання. Судовий експерт, по-перше, може повідомити суд про велику кількість експертних методик, методів та прийомів, які були застосовані при проведенні експертизи, а по-друге, попросити уточнити, методика для встановлення яких конкретно фактів та обставин цікавить сторону. Також слід мати на увазі, що простора розповідь експерта про застосовані методики не відповідає меті його виклику до суду – дачі роз’яснень чи доповнень щодо конкретних положень свого висновку.

Велику групу запитань судовому експерту в суді складають такі, де йдеться про процесуальні основи проведених ним досліджень. Можна стверджувати, що скрита мета таких запитань з боку “нещирої” сторони – скомпрометувати експерта, показати, що він міг піддатися тиску з боку зацікавлених осіб, мав можливість перекрутити чи сфальсифікувати докази. За нашими спостереженнями, використовуються такі форми запитань: “На підставі якого документу ви проводили дослідження?”, чи “За якою інструкцією ви застосовували таку-то методику?”, “Хто ще був присутній при проведенні дослідження, та за чиїм дозволом?”. Відповідаючи на такі запитання, судовому експерту слід розуміти, що він – це єдиний процесуальний суб’єкт, який може сам-на-сам залишатися з речовими доказами та матеріалами справи. Судовий експерт одноособово проводить огляд об’єктів, навіть він може зберігати матеріали в особистому сейфі; за певних умов, він вправі змінювати чи втрачати речові докази. І в цьому сенсі він незахищений від звинувачень у фальсифікації об’єктів дослідження. Тому єдина вірна позиція судового експерта в такій ситуації – переконлива заява перед судом про особисту відповідальність за суворе дотримання правил поводження з речовими доказами та з матеріалами, які підлягають дослідженню, відверте висловлення про відсутність будь-яких навмисних перекручень чи фальшувань результатів експертних досліджень.

Часто зустрічаються при дачі роз’яснень судовим експертом у суді запитання, які неявно можна розуміти як твердження про недостовірність висновку експерта: “Поясніть, чи брали ви до уваги такі-то факти (показання, інші дані)?”. Характерною рисою такого запитання є його неконкретність, на відміну від такого ж за змістом запитання, але за конкретною формою: “Чому такий-то факт (показання, інша обставина) не став підставою до експертного висновку?”. “Нещиру” сторону не влаштовує чітка відповідь судового експерта про негідність цього факту (показання, іншої обставини). З особистого досвіду ми можемо рекомендувати судовим експертам, як і завжди, намагатися перевести обговорення у конкретну площину, наприклад, стверджуючи, що всі матеріали справи, які були наданими на дослідження, були врахованими при формуванні висновку, в тому числі й вказаний факт (показання, інша обставина), але він виявився неінформативним. У противному разі, якщо на запитання судовий експерт підтвердить, що не брав до уваги такий-то факт (показання, іншу обставину) при формулюванні висновку, то сторона цілком обґрунтовано буде заявляти про неповноту експертного дослідження. Якщо судовий експерт скаже, що враховував цей факт (показання, іншу обставину) в своєму висновку, без конкретизації його значущості, тоді слідом буде низка запитань, яким чином це здійснювалося, і чому не знайшло відображення в результатах експертизи і т. п.

За нашими спостереженнями, у непоодиноких випадках “нещира” сторона намагається вибити судового експерта з колії, вдаючись до тлумачення спеціальних термінів. Судовий експерт не завжди готовий надати точне та зрозуміле для неспеціалістів роз’яснення таких понять, як, наприклад, “траєкторія”, “центр ваги”, “механізм слідоутворення” і таке інше. На нашу думку, судовому експерту не слід вдаватися до дискусії в судовому засіданні щодо визначення окремих понять. Краще уникати таких відповідей, роблячи відсилку до спеціальної літератури.

До окремого типу можна віднести запитання з умовним смислом: “Що було би, якби …”. Мета такого запитання – змусити судового експерта аналізувати вигадані варіанти розвитку події, щоб у подальшому змінити свої показання відповідно до найвигіднішого із них. Наприклад, судового експерта питають, яким повинно бути завантаження автомобіля, щоб його швидкість, яка обчислюється за довжиною сліду гальмування, відповідала встановленому обмеженню. На підставі відповіді судового експерта “нещира” сторона потім “згадує”, що дійсно, вантаж машини складався ще й з п’яти мішків борошна, тому шлях гальмування виявився таким довгим. У цьому разі судовому експерту варто заявити, що він не вправі винаходити ситуації та аналізувати вигадані варіанти.

Типові запитання, які задаються судовому експерту “нещирою” стороною, та рекомендовані відповіді на них представлені Таблицею 1.1.

Таким чином, особливості комунікації судового експерта з іншими суб’єктами судочинства набувають значення в судово-експертній діяльності. Аналіз та узагальнення практики комунікативної взаємодії судового експерта зі слідчим, судом, іншими суб’єктами переконливо показують, що управління цим процесом може підвищити ефективність застосування спеціальних знань у судочинстві.

Таблиця 1.1.
Запитання судовому експерту від “нещирої” сторони та варіанти відповідей на них

Запитання експерту		Відповідь експерта
Формулювання запитання	Мета запитання	Мета відповіді	Варіант відповіді
1. Група запитань про методичне забезпечення експертного дослідження
Які методи ви використовували при проведенні дослідження?	Продемонструвати суду, що експерт застосував не всі необхідні методи дослідження	Продемонструвати суду, що запитання не є конкретним, оскільки для встасновлення різних фактів та обставин у процесі експертного застосовуються різні методи, і перелік таких методів вельми об’ємний, і його недоцільно оголошувати в судовому засіданні.	Для встановлення факту (вказати, якого саме питання) – застосовувався метод спостереження; для встановлення розмірних характеристик ознаки (вказати, якої ознаки) – застосовувався метод вимірювання; для встановлення відповідності ознак (указати, яких) – метод порівняння … і т. д. Даний перелік методів може бути продовжений, доки шановний учасник процесу не конкретизує запитання.
Яким інструментом та на якому обладнанні проводились вимірювання?	Показати, що експерт застосовував негідні засоби дослідження.	Показати, що достовірність вимірювань знаходиться під контролем з боку адміністрації державної СЕУ, де забезпечується дотримання всіх необхідних держстандартів.	Наявне обладнання лабораторії повною мірою забезпечує достовірність та точність досліджень. Повірка інструментів та обладнання проводиться відповідно до регламенту. Таким чином, експерт проводив вимірювання інструментами та обладнанням, які забезпечили необхідну точність та достовірність результатів.
Де опубліковані методики, які застосовувались при проведенні експертизи?	“Зловити” експерта на застосовуванні несертифікованих методик; продемонструвати, що експерт не володіє методичною базою.	Переконати суд, що достовірність проведених досліджень гарантується спеціальною підготовкою та кваліфікацію експерта. Підкреслити, що експерт не зобов’язаний у судовому засіданні надавати бібліографію із судової експертизи, оскільки це не входить до предмету експертного дослідження.	Для вирішення конкретного питання (вказати, якого) експерт застосовував таку-то методику. Дана методика опублікована в спеціальній літературі. Експерт не має можливості надавати посилання на методичну літературу та порівнювати різні методики, оскільки це виходить за межі предмету дачі роз’яснень експертом у суді.
2. Група запитань про процесуальну обґрунтованість проведених досліджень
Коли і де ви проводили огляд представленого об’єкта?	Показати, що експерт проводив дослідження до часу винесення Постанови чи Ухвали, чи з іншими порушеннями строків, що передбачені законом.	Звернути увагу суду на те, що експерт не може давати показань як свідок. Експерт не зобов’язаний оголошувати свій діловий щоденник і встановлювати дату проведення огляду.	Дане запитання носить характер показань свідка, тому відповісти на нього не уявляється можливим, беручи до уваги процесуальні обмеження щодо дачі експертом роз’яснень в суді.
Хто був присутній при проведенні експертом огляду наданого об’єкта?	Показати, що експерт міг піддаватися тиску чи вступати в позаслужбові стосунки.	Твердо вказати, що експерт під час проведеннядосліджень не вступав зі сторонами до позаслужбових стосунків, зокрема, не встановлював особу присутніх.	Дане запитання не потребує спеціальних знань, воно носить характер показань свідка. Експерт не може бути свідком у даній справі. Експерт не має повноважень встановлювати особу тих, хто був присутній при огляді об’єкта. Беручи до уваги процесуальні обмеження щодо дачі експертом роз’яснень в суді, надати відповідь на дане запитання не є можливим.
Хто вам доручив проведення експертизи і на якій підставі?	Продемонструвати, що експерт проводив дослідження за домовленістю зі стороною, не маючи на це необхідної вказівки керівництва.	Переконати суд, що експерт діє суворо в межах чинного процесуального законодавства, Інструкції МЮ України, посадових обов’язків, але давати свідчення про це в судовому засіданні він не зобов’язаний.	Експерт виконує прямі вказівки керівника, при прийнятті експертизи до виконання. Однак, надавати свідчення про процедуру надходження матеріалів на дослідження до СЕУ не є можливим, оскільки це питання виходить за межі компетенції судового експерта.
На підставі якого документа ви проводили дослідженя?	Втягнути експерта до дискусії про порядок і процедуру надходження матеріалів на дослідження.	Акцентувати увагу суду на тому, що експерт не може давати роз’яснення про обставини, які виходять за предмет конкретного експертного дослідження.	Відповідь на це запитання не потребує спеціальних знань; учасники процесу можуть безпосередньо ознайомитись із вказаним документом, який залучений до матеріалів справи.
3. Запитання з метою скасування висновку експерта
Надайте роз’яснення (певного) висновку!	Показати протиріччя та необґрунтованість висновку; “спіймати” експерта на наданні додаткової аргументації.	Переконати суд у тому, що експерт усі необхідні роз’яснення та обґрунтування висновків повною мірою надав у дослідній частині висновку експерта.	Усі необхідні роз’яснення надаються у дослідній частині висновку експерта. (Далі експерт просить суд надати йому можливості зачитати із матеріалів справи витяг із дослідної частини висновку експерта, а потім, “під протокол”, експерт цитує необхідні витяги із свого висновку).
Чи брали ви до (певні) факти та обставини (показання свідків, інші відомості) при проведенні експертизи?	Показати неповноту та протиріччя дослідження.	Переконати суд у тому, що експерт проводив дослідження суворо у межах наданих матеріалів справи. Однак, на даний момент, експерт не може проводити додаткові порівняння, співставлення, аналіз указаних фактів з тими, що були в матеріалах справи на момент дослідження.	Експерт провів повне дослідження за представленими йому матеріалами справи. Експерт брав до уваги всі факти та обставини (показання свідків, інші відомості), в тій частині, в якій вони були представленими в матеріалах справи на момент проведення експертизи. Таким чином, експерт брав до уваги вказані факти та обставини (показання свідків, інші відомості), тією мірою, якою вони були представленими в матеріалах справи.
Чому ви не врахували такі-то факти, обставини, тоді як вони суттєво впливають на результати експертизи?	Показати неповноту дослідження, втягнути експерта до додаткового обговорення матеріалів справи.	Продемонструвати повну відповідальність експерта за результати експертизи. Показати, що учасник судового засідання, якщо вважає, що отримані результати є невірними чи необґрунтованими, може клопотати про проведення повторної чи додаткової експертизи.	При проведенні експертизи експерт досліджував усі суттєві факти та обставини, в межах поставлених питань, та які містяться в матеріалах справи. Однак, для оцінки ступеню суттєвості фактів та обставин, про які йдеться в запитанні, необхідні додаткові дослідження. Тому відповісти на поставлене запитання є можливим.
Поясніть, що означає такий-то термін?	Вибити експерта із рівноваги, змусити виправдовуватися, щоб показати його непідготовленість.	Показати розуміння експертом провокуючого характеру даного запитання, яке спрямоване на збудження тривалого обговорення другорядних питань.	Даний термін (поняття) належить до спеціальної науково-технічної (біологічної, товарознавчої і т.п.) лексики. Точне визначення даного терміна (поняття) надається в спеціальній літературі. Експерт не має можливості в судовому засіданні надавати витяг із словників, довідників, інших спеціальних видань. Тому відповісти на дане запитання не є можливим.
4.Умовні запитання
Яким був би висновок, якщо би мав місце такий-то факт?	Змусити експерта зробити “підказку”, винайти приємний варіант розвитку події, що розглядається.	Звернути увагу суду на те, що експерт не може винаходити ситуації та вигадувати варіанти розвитку події.	Експерт не може відповісти на це запитання за його неконкретністю. Експерт має право досліджувати тільки ті факти та обставини, які закріплені процесуально та надані йому в матеріалах справи.

---

С целью повышения качества заключений аттестованных судебных экспертов и отчетов об оценке, выполняемых субъектами оценочной деятельности, действующим законодательством предусмотрено проведение рецензирования заключений судебных экспертиз и отчетов об оценке. Рецензирование заключений судебных экспертов проводится согласно “Положению об организации рецензирования заключений судебных экспертиз в научно-исследовательских учреждениях судебных экспертиз Министерства юстиции Украины”, утвержденному приказом Министерства юстиции Украины 26.12.2000г. №65/5. Рецензирование субъектов оценочной деятельности проводится согласно статьи 13 Закона Украины “Об оценке имущества, имущественных прав и профессиональной оценочной деятельности в Украине”, а также с учетом требований Национального стандарта №1 “Общие положения оценки имущества и имущественных прав”, введенного в действие постановлением Кабинета Министров Украины от 10.09.2003г. №1440.

В процессе проведения рецензирования заключений судебных автотовароведческих экспертиз и экспертных исследований, выполненных аттестованными судебными экспертами, установлены следующие распространенные ошибки, которые можно разделить на две категории: ошибки, связанные с несоблюдением требований “Инструкции о порядке назначения и проведения судебных экспертиз и экспертных исследований”, утвержденной приказом Министерства юстиции Украины от 08.10.1998 №153/5 (в редакции приказа Министерства юстиции Украины от 29.12.2006г. №126/5 – далее “Инструкция”) и ошибки, связанные с неверным применением “Методики товароведческой экспертизы и оценки дорожных транспортны средств”, утвержденной приказом Министерства юстиции Украины, Фонда государственного имущества Украины 24.11.2003г. №142/5/2092. (далее “Методика”).

Наиболее распространенные ошибки, связанные с нарушением требований “Инструкции”:

• во вводной части заключения не указывается номер экспертной специальности, и номер свидетельства о присвоении квалификации судебного эксперта, что не отвечает требованиям п.4.12;
• заключения специалиста именуются экспертизами (заключением экспертов), что неверно отражает процессуальную сущность проводимых исследований и не отвечает требованиям п.4.22;
• выводы заключения содержат ответы не на все поставленные вопросы, что свидетельствует о неполноте проведения исследования и не соответствует требованиям п.4.14;
• порядок ответов на поставленные вопросы, не соответствует порядку, указанному в постановлении или определении о назначении экспертизы, что нарушает требования п.4.14;
• во водной части заключения не отражены дословно вопросы, сформулированные в постановлении или определении, что не отвечает требованиям п.4.12.

Наиболее распространенные ошибки, связанные с нарушением требований “Методики”:

• при определении рыночной стоимости транспортных средств, процент дополнительного уменьшения стоимости ДТС с дефектами кузова для автомобилей со сроком свыше 8 лет не снижается в 2 раза, что не отвечает требованиям примечания к таблице 5.2;
• при определении рыночной стоимости транспортных средств не учитывается их комплектация;
• для автомобилей со сроком эксплуатации до 2-х лет экспертами и оценщиками проводятся расчеты (как правило для выплаты страховых возмещений) коэффициента физического износа по формуле: Ез= 1 – С / Цн, в то время как в соответствии с п.7.25 значение данного коэффициента Ез не должно рассчитываться и равно нулю;
• при определении материального ущерба не проводится сравнение стоимости восстановительного ремонта с рыночной стоимостью транспортно средства, что не соответствует требованиям п.8.2 “а”, это приводит к занижению величины материального ущерба;
• при расчетах используется нормо-час ремонтных работ, не отвечающий средней региональной стоимости нормо-часа, при этом документальное подтверждение восстановления транспортного средства на специализированной СТО отсутствует;
• при определении рыночной стоимости поврежденных транспортных средств, отсутствуют фотографические изображения повреждений, что не отвечает требованиям п.5.5 “г”.

Проведя анализ ошибок, выявленных при рецензировании, следует констатировать, что наибольшее количество замечаний имеют отчеты об оценке, проведенные субъектами оценочной деятельности. Автор считает, что данная проблема связана с тем, что при проведении автотовароведческих исследований большое количество оценщиков не имеет соответствующего высшего инженерного автотехнического образования.